Місце мистецтва в нашому житті.

Мистецтво в широ­кому розумінні слова — це творче відображення дійсності в художніх образах, це всі галузі творчої діяльності людини. Мистецтво - одна з найголовніших складових частин життя людського суспільства, неодмінна умова і запорука прогресу, розвитку цивілізації та інтелекту людини. Там, де немає твор­чості, фантазії, там немає руху вперед. Недаремно народне прислів'я говорить: «Життя без праці — злодійство, життя без «мистецтва — варварство». Це дуже мудрі, глибоко змістовні слова. Справді, чи може людина жити повноцінним життям, в якої немає радості творчості? Позбавлені цього цінного дару природи, люди перетворилися б у механічних громадян, ста­ли б подібними до роботів.

Образотворче мистецтво є одним із основних чинників інтелектуального розвитку людини. Худож­ньо-образне мислення робить гнучкішим, активнішим розум вченого, конструктора, робітника. Яскравим свідченням того, як гармонійне поєднання художньо-образного і логічного мис­лення породжувало геніальні відкриття і зумовлювало появу видатних творів, є творчість Леонардо да Вінчі і М. Ломоносова, Т. Шевченка і А, Ейнштейна та багатьох інших діячів науки і мистецтва. Ці дві форми мислення завжди знаходяться у нерозривній єдності, взаємодоповнюють одна одну, а тому старий спір про перевагу «фізиків» чи «ліриків» є певною |мірою безпідставним.

Неможливо уявити всебічно освічену, гармонійно розвинену людину будь-якої спеціальності, яка б не мала бодай найпрості­ших практичних навичок зображення на площині форм об'єктів навколишньої дійсності. Нехай це буде будівельник чи хлібороб, слюсар чи швачка, інженер чи лікар, не кажучи вже про такі професії, як архітектор, дизайнер, інженер-конструктор. Ці на­вички надзвичайно цінні для людини-творця матеріальних благ, духовних і культурних цінностей.

Живопис — один із найголовніших видів образотворчого мистецтва, найбільш впливовий і доступний найширшим колам людей. Вислів «Живопис — це вікно в світ» належить одному з найвидатніших людей епохи Відродження - Леонардо да Вінчі (1452— 1519). Це був найгеніальніший живописець і скульп­тор своєї епохи, великий вчений-дослідник в галузі фізики, аст­рономії, анатомії, механіки, а також талановитий інженер-винахідник. Цілий ряд його живописних творів та рисунків вважа­ються неперевершеними шедеврами світового мистецтва. Зга­даймо його всесвітньовідому «Джоконду», яка є зразком гли­боко психологічного, одухотвореного портретного живопису (учи­тель демонструє репродукцію портрета, яку можна використати, як і автопортрет Леонардо да Вінчі 1510 року, з альбому історії культури середніх віків). Це не просто портрет дружини одного із найбільш авторитетних громадян тодішньої Флоренції. Ху­дожник передав у чарівному образі жінки, що бентежить гля­дача своїм загадково-пильним поглядом та ледь уловлюваною посмішкою, незбагненно складний духовний світ. Портрет на­писано з дивовижною майстерністю; він викликає хвилю неви­мовних естетичних почуттів.

Образотворче мистецтво не лише допомагає розвивати художні навички, окомір, творчу уяву, фантазію та інші цінні якості, вкрай необхідні для трудової діяльності, а й формує правильні погляди на життя, морально-естетичні принципи, облагороджує людину.